Історія села

    Село Ясениця – Сільна простягається вздовж річкової долини з півдня на північ довжиною 5 км. Із похилого схилу першого гірського хребта українських Карпат бере початок річка Шумівка.

Витоки її звиваються серед столітніх ялин і синюватих смерек , зливаються один з одним і утворюють гірську шумну річку . Дно її вкрите галькою , обривисті береги, глибоке русло, швидка течія – говорить про її вередливий характер. Протікаючи через село, річка збирає безліч приток : Ритівка , Тернавка , Гутин. Село розкинуло свої чепурні хати по обох берегах річки. Географічне положення села вигідне для розвитку ремесла (в минулому ) землеробства , скотарства і торговельних зв’язків. Абсолютна висота поверхні дорівнює 430 метрів над рівнем моря .Характерною особливістю клімату місцевості є чітко виражені пори року . Зима несувора, лагідна , часто-густо бувають відлиги. Тривалість зими до трьох - чотирьох місяців. Перші заморозки в третій декаді жовтня. Весна наступає повільно і закінчується цвітінням білої акації . Літо тепле з рясними дощами . Осінь тепла і довга з ясними тихими днями і прохолодними ночами. Максимальна температура повітря літом досягає до +37 градусів , мінімальна до – 34 градуси. Середньорічна температура + 8,5 градуси . Кількість сонячних днів коливається від 130 до 180 в році. В середньому за рік випадає 850-890 мм.опадів. Середньорічна відносна вологість дорівнює 76% . Пануючі вітри з західного і південно західного напрямку.

На околицях переважають дерново-підзолисті грунти, а на схилі хребта – бурі лісові . У сиву давнину до самої річки доходили зарослі лісу . Але , внаслідок господарської діяльності людини рослинність краю дуже змінилася . На місці вирубаних лісів сільськогосподарські угіддя .

До появи перших людей на території краю відносяться стоянки первісно–общинного ладу, кам’ яного віку . Істинними свідками тих давніх подій 12-13тис. р.т. є кам’яні знаряддя праці первісної людини , що були знайдені на території урочища «Поліна» і на околицях села , а саме : кам’яна сокира та кремінні наконечники стріл . Ці знаряддя знаходилися в шкільному музеї.

Про заснування села і перших жителів села відомості до нас дійшли за допомогою усних переказів :

а) на південній частині села було засновано монастир і церкву , що носила назву Яснолиця . За переказами одинокі жителі Прикарпаття переселялися до монастиря, будували навколо житло і доживали свій вік . Старожили пам’ятають руїни монастирського цвинтаря .

В північній частині села , між лісом Радичевим і річкою , в той час виникло інше невеличке поселення в кілька десятків хат . Воно свою назву отримало від того , що тут жили : повитуха , знахар, ворожбит . Ходили в той час люди до них «радитися» , за «порадою». Від цього і закріпилася назва Радичів. На сьогодні таку назву носить ліс у північній частині села . З розвитком продуктивних сил обидва поселення розросталися та злилися . Подальша історія розвитку така, як і більшості сіл.

У період монголо-татарської навали , розгроми докотилися і до наших країв. Татари взяли приступом сусіднє село Попелі і обложили укріплений монастир , що знаходився на території лісу , що зветься «Дуброва». 

Після розгрому і спалення монастиря уцілілі жителі переселилися до Ясениці. Це місце і тепер носить назву Монастирище , де добре видно руїни земляного валу . По дорозі з села Ясениці до Дрогобича між лісами Заліссям і Дубровою є місце, що носить назву «Таборище» , що походить від слів татарський табір.

В кінці ХУІІ на поч.ХУІІІст. до села «пристали» родини козаків , які ймовірно повернулися на землі прадідів. Їхні прізвища : Мацьків, Колечків , Сеньків, Даньків, Вовків, Леськів. Ці прізвища і сьогодні найпоширеніші в селі .

Великі історичні події , що прокочувалися неначе морські хвилі від стрімких берегів Дніпра до синіх Карпат,захоплювали і наш край.

В середині ХІУст. Галичина потрапила на кілька століть під іноземне панування . Бурхливий розвиток феодального ладу призвів до добре розвинутого ремесла , торгівлі . Основним промислом для ясеничан, крім сільськогосподарської діяльності ,було добування солі. Соляні джерела по сей день б’ють ключем-соровицею - так називали селяни їхню воду. Виварювання солі подарувало другу частину назви - Сільна . Але і сьогодні вживаються назви Ясениця Вижня (Верхня) , а друга Ясениця Нижня (Долішня), що ще раз підтверджує теорію злиття двох поселень.

Відомостей про побудову першої церкви Різдва Пресвятої Діви Марії у долішній частині села немає . Що ж до церкви у вижній частині села , то вона була тут з давніх - давен . За архівними документами відомо , що її , струхлявілу , було розібрано і на її місці в 1864році збудовано нову , і в цьому ж році освячено! Ця Церква була основною , а в долішньому кінці села- фімальною , тобто «дочірною».

Ясениця-Сільна - село багате .У всіх навколишніх селах на знак знесення панщини ставили хрести , а ясеницька громада , зібравши гроші , уже в 1850 році приступила до будівництва каплиці. Її збудували швидко . Вона без змін існує понині , унікальна пам’ ятка культури та історії . Ця каплиця обійшлась мешканцям Ясениці-Сільної , як інформував у 1850 році « Вісник для русинів австрійської держави»(мокрянський декан Лев Кордасевич) в 1786 ринських і 14 крейцарів».

На цей час , Марія-Терезія ерцгерцогиня австрійська , королева Чехії і Угорщини, імператриця «Священної Римської імперії» почала реформи.

Реформаторська політика Марії –Терезії дещо обмежила всевладдя поміщиків у західноукраїнських землях , забезпечила умови для підвищення матеріального і освітнього рівня місцевого греко-католицького і православного духовенства та селянства. Згодом реформи Марії-Терезії продовжив її син Йосиф ІІ . Далі багатонаціональна імперія терпить великі негаразди. Австрійська адміністрація підтримала ці настрої народу й спонукала уряд провести остаточне скасування панщини , що й було проголошено 16 квітня 1848 року . Львів став одним із центрів реформаторства . Усі люди зустріли вістку про скасування панщини з великою радістю .

Ясениця-Сільна була селом камеральним , свого пана не мала, був сільський війт, священик. Однак жителі підтримували прогресивні ідеї . Будівничим каплички був Григорій Стронський , хороший товариш Якова Франка – батька Івана Франка, крім Якова товаришував із одним із найкращих цехових ковалів м.Дрогобича – Шеленгевичем. Ідея ,що зародилася в ясеничанина , настільки патріотична та прогресивна , що її втілення залишилося одним із найяскравіших пам’яток архітектури , збудованих на честь скасування кріпосного права на західноукраїнських землях. 

Робота по будівництві проводилась Григорієм власноруч : мурував , проектував , розмальовував невеличкий іконостас , образи , розп’яття , огорожу . На жаль , в 70-их роках минулого століття, коли церкву було перетворено на «Будинок панахиди» і всі цінності були вивезені, як з церкви так із каплички.

З документів бачимо , що капличка будувалася приблизно два роки .

Сьогодні важко уявити собі ідею цього високого людського патріотизму, відданості та незмірної любові до свого народу.

Відрізнялася Ясениця-Сільна від сіл даної округи ще й тим , що тут віддавна жили люди горді , нащадки шляхти загродової . Шляхта з Ясениці-Сільної була українською . Титули їй надали польські королі за те , що її предки відзначились у боротьбі проти турків та татар .Дружина Якова Франка , Марія з роду Кульчицьких тягнула свою родовідну від роду Юрія Кульчицького , героя Віденської битви проти Османської імперії. 

Ясениця-Сільна була селом особливим , адже в ній жили шляхтичі . Людині ,що проштрафилася перед громадою , тут оголошувався бойкот , про який цікаво розповів Василь Франко , небіж Івана Франка, у книзі «Дрогобиччина - земля Івана Франка» , яка вийшла як 25-ий том «Українського Архіву у 1973 році». «Для такого ,- писав Василь Франко ,- що попався під кару бойкоту не було іншої ради , як піти і перепросити громаду чи товариство до якого належав , або втікати з села. До провинившогося ніхто не відзивався , не відповідав на привітання . Це був найкращий і легкий спосіб ліквідувати всякого роду свари, чвари, пияцтво, непорозуміння , що часто між людьми траплялися.Тому в нашому селі не було чути про якісь несовісні вчинки , як крадіж , бійки, пияцтво та всякі інші збитки . У Самбірському повітовому суді такого роду справ зі свічкою не знайдеш.»

Від Нагуєвич Ясениця-Сільна відмежувалася адміністративно в 1531 році на основі декрету короля Сигізмунда І . Згідно з даними актів ревізії Перемишлянської землі (1692р.) , Ясениця-Сільна була невеличким селом з 64 хатами та господарствами . Тільки 5 родин були вільними від панщини . Вони займали три чверті лану , а всього було 3 лани.

Великий вплив на Ясеницю- Сільну мали священики та вчителі. Якось складалось так ,що сюди прибували досвідчені , поважні пастирі. Ясениця-Сільна входила до мокрянського деканату Перемишльської десцезії . Найдавніші метрики села відносяться до 1785 року.

У 1831 році холера забрала з села 148 людей . Долішня церка мала тоді 827 прихожан , а верхня 760 . Однак не відомо , скільки людей забрала холера – метричні книги Церкви зафіксували жертви тільки серед українців . У Ясениці-Сільній ще поляки та євреї . У 1839 році на парафію прибув Іван Ільницький однокурсник Маркіяна Шашкевича!!! В Ясениці – Сільній тоді була трикласна школа з українською мовою навчання , з трьома вчителями . Навчалося в ній 250 дітей. 

У 1906 році на парафію прийшов Іван Нагребецький . Він підтримав уселі дух патріотизму . Село було одним із найсвідоміших в окрузі. У ньому діяла «Просвіта» яка мала 57 активістів , позичкову касу , касу Райфайзнера з 84 – тисячним капіталом . В Ясениці-Сільній діяли товариство «Сокіл» ,що об єднувало 38 чоловік та «Січ» з 32 членами . Допомагав селянам «Сільський господар , до складу якого входило 66 чоловік . У селі був громадський шпихлір , діяло братство тверезості.

За отця Івана Негребецького школа Ясеницька трикласна стала чотирикласною , у ній працювало 6 учителів .

У період польської окупації Ясеницю –Сільну було переведено з Мокрянського деканату в Дрогобицький. У 1928 році у селі згоріла Церква з усіма документами .До нас дійшли тільки копії . В Ясениці тоді проживало 2100 чоловік , серед них 25 поляків та 29 євреїв. 

Освіта в нашому селі відігравала важливу роль . Перша згадка про школу відноситься до 1790 р. Знаходилася вона в будинку біля хати Катерини Бориславської . Першим учителем був Гром , (ім’я його не відоме) , який знав азбуку і вмів рахувати . Пізніше був присланий «державний» вчитель Винницький .В 1887 році громада села побудувала трьох –класний будинок школу , на місці сьогоднішньої . Ця школа мала назву «Етапові двоклясова школа» . Школа біля Катерини Бориславської відома тим , що у 1863 – 1864 році тут здобув початкову освіту Іван Якович Франко. 

Ясениця багата на працю відомих людей та визначні місця .З 1912 року по 1914 рік у новій школі працює директором майбутній полковник січових стрільців Григорій Косак . Ця людина проводила велику роботу серед громади села . Він був організатором драматичного гуртка , створив касу допомоги селянам-біднякам , сприяв закриттю двох корчм. 

В 1913 році була відкрита , ще одна хата-читальня .

За документами достеменно невідомо чи 1913 чи 1914році перед школою було встановлено погруддя Т.Г.Шевченка .Про це свідчать шкільні свідоцтва.

еріод Польський , радянський також насичений подіями . У селі побудовано амбулаторію , будинок «Просвіти», церкву. Відкрито пам’ятники та пам’ятні знаки: «Воїнам УПА», «Могилу Січовим Стрільцям», «Воїнам загиблим у роки Великої Вітчизняної війни», пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Його історія побудови також надзвичайна . Вона описана у книзі «Шевченко у краю Франка». Скільки відомих учених, митців , людей різних професій , що несли славу свого рідного села на цілий світ . Ця робота лише малесенька крапля великого моря історії Ясениці – Сільної . Скільки тем в ній не зачеплено , скільки сказано лише поверхово , скільки таємниць ще тримають у собі чепурні хати та сиві голови. Нескінченність у роботі для юних істориків , географів, археологів . Ми завжди гордилися тим , що ми Ясеничани і як показує історія нам є чим гордитися .